Робота з батьками

 

БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ В ІНКЛЮЗИВНОМУ КЛАСІ

«НАШІ ОСОБЛИВІ ДІТИ»

 

Мета:  Зняття  психологічного  напруження,  залучення  батьків  до  ак-тивної  участі  в шкільному  житті  їхніх  дітей;  формування  інклюзивної

компетентності  в батьків;  вироблення  навичок  адекватної  допомоги

в навчанні своїм дітям.

Матеріали  та  обладнання: чашка  для  кави,  зерна  кави,  друковані

шматочки цукру – поради, правила – піктограми, малюнки.

 

Хід батьківських зборів

1.  Вітання

2.  Вправа «Посмішка»

Шановні гості, запрошуємо Вас випити філіжанку кави. Перед тим, як

ми будемо пити каву, хочемо Вам запропонувати покласти в цю чашечку

та передати іншому по колу свою посмішку і гарний настрій.

 

3.  3. Вправа «Чарівний мішечок»

Мета:пояснити батькам, що школа повинна стати для дітей місцем

позитивних емоцій, де про них турбуються й батьки, і вчителі, що всі вони

разом – одна родина.

Завдання.Кожний з батьків передає один одному мішечок, у якому

лежать предмети, які треба відгадати на дотик. Під час відгадування вчи-телю можна ставити запитання, на яке він має дати відповідь «Так» або

«Ні».  Наприклад.  «Це  іграшка?»  –  «Ні?»  –  «Це  малюнок?»  –  «Так».  І так

продовжується, доки хтось з батьків не відгадає, що там лежить.

Слово вчителя. Загадковим  предметом  сьогодні  для  вас  є серця.

Їх – три. Як видумаєте, чому серця, і чому їх три? Перше серце – об’єд-нане серце наших дітей, друге – серце батьків, а третє – учителя. Ми їх

розміщуємо  на  нашому  будиночку.  Вони  мають  нас  об’єднати  та  стати

символом нашої шкільної родини.

 

4.  Поетична хвилина

В школі мирно вчаться діти –

Це життя людського квіти!

Серед них є більш тендітні,

Більш допитливі й привітні,

Більш вразливі й загадкові,

Що чекають допомоги,

І підтримки, і підказки,

І прочитаної казки.

Діти ці, мов світ у світі,

Потребують більше світла,

Більш уваги та турботи,

 

Більше похвали в роботі,

Більше ласки в кожнім слові,

Материнства і любові,

Усмішок найбільш тепліших,

Поглядів в сто раз добріших.

Кожен з них це – є Людина,

Неповторна і єдина,

Яка хоче мирно жити,

Як і всі у школівчитись,

Адже знати і уміти

Здатні й особливідіти!

5.  Інформаційне  повідомлення  вчителя.  Перегляд  мультимедій-ної презентації «Інклюзивна освіта в Україні».

6.  Вправа «Я та моя дитина».

Як  відомо,  з порожньої  філіжанки  кави  не  поп’єш.  Пропонуємо  на-повнити  її  кавою.  А зернятками  кави  будуть  Ваші  розповіді  про  Вас  та  вашу дитину.

(Учасники передають по колу зернятка кави та розповідають про сво-їх дітей.)

 

7.  Заповнення таблиці «Сам і разом з батьками»

 

Дитина виконує самостійно	Дитина виконує разом з батьками

Батьки повинні згадати і розподілити на дві колонки справи, обов’’яз-ки, які їхні діти можуть виконувати самостійно й тільки за їхньої участі.

Обговорення  таблиці  з питань:  «Чи  є у  вас  зіткнення  з дитиною  на

ґрунті виконання будь-яких справ?», «Що він може виконувати і що він

повинен виконувати сам?»

 

8.  Поради батькам

Цукром для нашої кави будуть поради, які допоможуть вам у спілку-ванні з вашими дітьми.

При спілкуванні з дітьми не слід уживати такі, наприклад, висловлювання:

Š «Я тисячу разів казав тобі, що...»;

Š «Скільки разів треба повторювати...»;

Š «Про що ти тільки думаєш...»;

Š «Невже тобі важко запам’ятати, що...»;

Š «Ти стаєш...»;

Š «Ти такий же, як...»;

Š «Відчепись, ніколи мені...»;

Š «Чому Олена (Настя, Ліля і т. д.) така, а ти – ні...».

 

При спілкуванні з дітьми бажане вживання таких висловлювань:

Š «Ти в мене найрозумніший (красивий і т. д.)»;

Š «Як добре, що в мене є ти»;

Š «Ти в мене молодець»;

Š «Я тебе дуже люблю»;

Š «Як ти добре цезробив, навчи й мене»;

Š «Дякуютобі, я тобідужевдячна»;

Š «Якби не ти, я б ніколи з цим не впорвася».

 

9.  Вправа «Скринька побажань»

Пропоную витягнути зі скриньки собі побажання.

(За бажанням батьки можуть уголос прочитати їх.)

10. Підсумки батьківських зборів.

 

 

 

 

 

 

ТРЕНІНГОВЕ ЗАНЯТТЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

«ФОРМУВАННЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ»

Мета:

·        Š сформувати навички та вміння щодо інклюзивної освіти  познайомити  батьків  з особливостями  інклюзивного  навчання в системі освіти;

·        сформувати толерантне ставлення до впровадження інклюзивно-го навчання у закладі освіти;

·         розвивати почуття соціальної підтримки персональних потреб ди-тини з особливими освітніми потребами.

 

Обладнання: аркуші  паперу,  ручки,  фломастери,  маркери,  листоч-ки  клейкого  паперу  у формі  долоні,  мультимедійна  презентація,  анке-та  «Ставлення  батьків  до  навчання  дітей  з обмеженими  можливостями  у масовій школі».

 

Хід тренінгу:

1.  Вступ. Повідомлення теми та мети заняття.

- Шановні батьки, я рада вас всіх вітати. Сьогодні я запрошую вас стати

учасниками тренінгового заняття «Формування інклюзивної компетентності».  Мета  нашої  зустрічі  –  познайомити  вас  з особливостями  інклю-зивного  навчання.  Слово  «тренінг»  означає  тренування  нових  навичок.

Характерною особливістю сьогодення є реконструювання системи спеці-альної освіти на демократичних, гуманістичних засадах, створення в країні

альтернативних  моделей  психолого-педагогічної  підтримки,  механізмів

для вільного вибору форм навчання дітей, рівня і діапазону освітніх потреб.

 

2.  Знайомство.

Мета:створення емоційно комфортної атмосфери довіри, розкуто-сті, подолання сором’язливості, що сприяє результативній спільній роботі

учасників тренінгу.

Хід проведення:

Пропонуємо познайомитися з допомогою такої гри: уявіть вашу ди-тину  героєм  мультика,  поясніть  чому:  «Мене  звуть  Оксана,  моя  дитина

Лунтик, бо дуже добра, життєрадісна… і т. д.» Це допоможе зрозуміти що

діти усі різні не діляться тільки на нормотипових і дітей з ООП.

 

3.  Мінілекція.

Державну політику що до освіти дітей з особливими потребами ви-значають:

·        Š Конституція України

·        Š Конвенція про права дитини, з інвалідністью

·        Š Закон України

·        Š Укази розпорядження Президента України

·        Š Акти: Кабінету Міністрів України, МОН

·        Š Міжнародні акти, що визначають освітню політику дітей з особли-вими освітніми проблемами

·        Š КонвенціяООНпро права дитини СТ 3

·        Š Конвенція права осіб з інвалідністью.

Важливо розуміти і відстоювати свої права та права дитини.

Важлива роль у процесі соціального інтегрування дитини з порушен-нями розвитку відводиться сім’ї, яка в ідеалі виступає одним із основних  факторів її «входження» в систему суспільних відносин. Особливості сім’ї, її активності у процесі розвитку й освіти дитини визначає її психофізич-ний  і соціокультурний  статус  в майбутньому,  рівень  реабілітаційного  та соціально‐ інтеграційного потенціалу, ступінь готовності до інклюзивного  навчання в закладі загальної середньої освіти. Сучасна сім’я дитини з по-рушеннями  психофізичного  розвитку  поряд  з традиційними  функціями

має виконувати і низку специфічних, у зв’язку з наявністю у дитини пси-хічного та (або) фізичного порушення розвитку (абілітаційно‐реабілітаці-йна, корекційна, компенсаторна).

 

4.  Вправа «Приймаю – не приймаю».

Мета: вивчення думки батьків про інклюзію, з’ясування проблемних

питань, що викликають у них занепокоєння, та їхнього ставлення до такої

моделі освіти.

Хід проведення:

Учасникам  пропонуються  твердження,  з якими  вони  мають  пого-дитися або не погодитися. Тренер роздає кожному учасникові по одній картці червоного та білого кольору. Тренер зачитує твердження. Учасник, який погоджується з даним твердженням, має підняти картку білого кольору. Якщо не погоджується – картку червоного кольору. Усі учасники піднімають  картки  разом.  Після  озвучення  кожного  твердження  тренер пропонує учасникам обговорити їхні відповіді.

Приклад тверджень:

·        Š Учні з обмеженими можливостями краще опановують навчальну

програму в спеціальнихкласах,ніжузвичайних.

·        Š Ровесники з типовим розвитком не приймуть дитину з особливи-ми потребами, і вона опиниться в соціальній ізоляції.

·        Š Дитина з особливими освітніми потребами має право навчатися

у звичайному закладі освіти.

·        Š Навчання  в одному  класі  з дитиною  з особливими  освітніми  по-требами  може  негативно  позначитися  на  емоційному  розвитку  дитини

з типовим розвитком.

·        Š Дитина з обмеженими можливостями повинна мати такі самі пра-ва й переваги, якими користуються в школі інші діти.

·        Š Учителі масової школи ставляться до дітей з особливими потре-бами інакше, ніж до інших дітей.

·        Š Батьки учнів із типовим розвитком не хочуть, щоб діти з обмеже-ними можливостями були в одному класі з їхніми дітьми.

·        Š Інклюзія допомагає краще підготувати до реального життя одно-класників із типовим розвитком.

·        Š В інклюзивному освітньому середовищі діти з типовим розвитком

більше дізнаються про відмінності.

Запитання для обговорення в групі після завершення вправи:

Š - Чи легко вам було демонструвати й висловлювати своє ставлення

до поданих тверджень?

Š - Чи почули ви думки або позиції, які вас здивували?

Š - Чи важливо з’ясовувати усі ці питання?

5.  Вправа «Вчимося цінувати індивідуальність».

Мета:  навчити  цінувати  індивідуальність,  приймати  людей  такими,

якими вони є.

Хід проведення:

Тренер. Ми часто хочемо бути точно такими, як інші, і страждаємо,

коли відчуваємо, що відрізняємося від інших. Іноді дійсно добре, коли ми як  всі,  але  не  менш  важлива  і наша  індивідуальність.  Її  можна  і потріб-но цінувати! Якби ми вміли цінувати власну індивідуальність, нам було б легше приймати індивідуальність партнера.

Кожному учаснику пропонується на аркуші паперу написати 3 озна-ки, які ідрізняють його від всіх інших членів групи. Інформація повинна мати позитивний характер (зовнішній вигляд, вміння, чесноти, таланти, життєві принципи тощо).

Запитайте дозволу в учасників зібрати записи та зачитати їх, а члени

групи будуть відгадувати, хто може бути автором.

Запитання для обговорення в групі після завершення вправи:

Š - Чи  легко  вам  було  знайти  три  ознаки,  які  відрізняють  вас  від

інших?

Š - Чи здатні ви приймати індивідуальність іншої людини?

Š-  Які зробили висновки? Що хотіли би додати?

 

6.  Рефлексія. Підсумки тренінгу.

Тренер. Чомусь ми часто забуваємо про зв’язок між почуттями та ро-зумом, про терпіння один до одного, про вміння та необхідність достой-но переживати не тільки радість, але і біль, горе, страждання, про те, що

чужого болю не буває… Завдання школи полягає з одного боку в тому,

щоб досягти шанобливого ставлення окремо взятого школяра до інших,

сприйняття іншої особи, як рівноцінної, з іншого боку – критично стави-тись до власних поглядів і принципів. Дитина з особливими потребами,

це швидше наявні соціальні бар’єри та недоліки середовища, аніж наявні

у неї вади або порушення.

Запитання для обговорення:

·        Š Про що змусив тренінг задуматися?

·        Š Що надавало сили, вселяло впевненість?

·        Š Яку «спрагу» (у чому?) допоміг тренінг вгамувати?

·        Š Що хотілося б виправити / змінити?

·        Š Які моменти зустрічі краще б не відбувалися взагалі?

·        Š Чи справдилися ваші очікування?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пам’ятка: «Як говорити з дитиною про її особливі

потреби у навчанні»

    Š давайте  окремі  поради,  котрі  б допомогли  Вашій  дитині  зрозу-міти, що їй допомагає вчитися краще, наприклад: «Мені здається, що ти краще запам’ятовуєш інформацію, коли бачиш предмети»;

    Š якщо  необхідно,  пояснюйте  своїй  дитині  результати  оцінюван-ня, щоб вона краще розуміла свої можливості та потреби, а також їхню пов’язаність з навчанням та життям;

    Š пояснюйте, що кожна людина навчається зі своєю швидкістю та особливим підходом. Наприклад, одні діти навчаються краще, коли прослухають пропоновані їм матеріали, а інші – коли прочитають або поба-чать на власні очі;

    Š використовуйте слова, котрі Ваша дитина розуміє;

    Š наголошуйте на тому, що Ваша дитина не лишається на самоті зі своїми проблемами. Їй зможуть допомогти батьки, родина та персонал школи;

    Š допомогу,  котру  буде  отримувати  Ваша  дитина,  описуйте  кон-кретно, реалістично та в позитивному світлі;

    Š обговоріть, як потрібно реагувати на можливі образи від однолітків;

    Š проводьте  рольові  ігри,  моделюючи  можливі  складні  ситуації в школі;

    Š шукайте можливостей підтримки та інформаційного забезпечення. Коли Ваша дитина зростатиме, допомагайте їй робити це самостійно, щоб з часом вона могла захищати право на свої власні освітні потреби;

    Š доцільно заохочувати свою дитину до активної участі у складанні  Індивідуальної програми розвитку та встановленні реалістичних цілей за  результатами навчання;

    Š дайте почитати дитині книги, в яких описуються проблеми, подібні до її проблем. Книги надають дітям можливість встановлювати зв’язки

між подіями та головними героями і проводити паралелі з їхнім власним

життям. Саме так часто пом’якшується відчуття самотності, сум’яття чи

ізоляції. Діти можуть у житті опиратися на мудрість та моделі поведінки,

запозичені з прочитаних чи прослуханих книжок.

 

Підбадьорюйте

Після того, як сім’я вперше дізналася, що у дитини можуть бути особли-ві потреби, їй може знадобитися час для адаптації. Дитині також може бути

нелегко в цей період. Підбадьорюйте дитину, більше звертайте увагу на її

сильні сторони – це допоможе сформувати рівновагу зі щойно виявленими

проблемами. Здібності є в усіх дітей, їх потрібно лише виявити і розвивати.

Хваліть завжди за конкретну дію, будьте красномовними:

    Š «Ти дуже добре зробив ...»

    Š «Я бачу, що ти набагато краще вчишся, коли ...»

    Š «Я помітив покращення в ...»

    Š «Давай разом попрацюємо над ...»

    Š «Я дуже ціную твою значну роботу та зусилля, витрачені на ...»

    Š «Чим  я можу  тобі  допомогти...»,  «Я  бачу,  ти  добре  попрацював

над…», «Дякую, що ти ретельно виконав завдання».

Будьте готові допомагати дитині, однак за найменшої можливості по-силюйте її незалежність. Підбадьорюйте та заохочуйте дитину, щоб фор-мувати її самостійність та впевненість:

    Š складіть список усіх сильних сторін та потреб своєї дитини та часто звертайтеся до нього;

    Š якщо  можливо,  допомагайте  Вашій  дитині  висловлювати  свої

думки. Для зразку висловлюйте перед нею свої думки вголос;

    Š робіть наголос на позитивному: визначайте, підтримуйте та фор-муйте сильні сторони своєї дитини. Створюйте ситуації, де ці сильні сто-рони  можуть  якнайкраще  проявлятися.  Визнання  та  похвала  від  інших  утворюють міцне підґрунтя для навчання новим та незнайомим навичкам чи завданням. Уникайте порівняння дитини з іншими дітьми, оскільки це нівелює унікальність кожної особи;

    Š надавайте Вашій дитині можливості навчитися новому – займатися спортом чи рукоділлям. Дітям потрібно відчувати, що вони щось вміють або знають, як робити;

    Š створюйте для своєї дитини та підтримуйте ситуації, в яких вона

відчуватиме задоволення від допомоги іншим;

    Š допомагайте  своїй  дитині  гордитися  її  етнічним  походженням.

Розкажіть  їй  про  корені  та  історію  своєї  сім’ї.  Разом  досліджуйте  своє

родове дерево. З цими знаннями у дитини сформується глибоке відчуття

самоідентифікації;

    Š сформуйте  стабільні  зразки  суспільної  поведінки.  Вони  допомо-жуть дітям почуватися більш захищеними і краще розв’язувати низку со-ціальних проблем;

    Š вдома  прививайте  своїй  дитині  ставлення  «я  можу»,  щоб  вона

впевнено пробувала нові навички. Коли дитині не вдається досягати успіху, намагайтеся виробити в неї ставлення до цього як до навчання, а не як до поразок. Запитуйте: «І чого ти навчився?» або «Що ти зробиш по-ін-шому наступного разу?».

 

Навчайте дитину навичок ухвалення рішень

Упевненість  приходить  тоді,  коли  дитина  має  навички  вирішення

проблем для прийняття правильних життєвих рішень. Дітям потрібен на-бір  навичок,  котрі  б допомагали  приймати  рішення  у мінливих  умовах.

Щоб допомогти своїй дитині вирішувати проблеми, застосовуйте просту

модель їх розв’язання, зразок якої надається далі.

    Š Використовуйте  стратегію  заспокоєння –  перед  прийняттям  рі-шення порахуйте до десяти або поговоріть самі з собою.

    Š Визначте  проблему.  Нехай  Ваша  дитина  висловить  наявну  про-блему своїми словами. Можливо, Вам потрібно буде задавати їй питання,

щоб допомогти у цьому.

    Š Сформулюйте можливі шляхи вирішення. Не критикуйте жодну ідею.

    Š Відкиньте варіанти, які будуть незручними або непосильними для

Вашої дитини.

    Š Зважте всі «за» та «проти» тих варіантів, що залишилися, а потім ви-беріть найкращий з них. Запитайте: «Що буде, якщо ти спробуєш ось так?»

    Š Обговоріть, що слід робити для втілення цього рішення і як діяти

в разі виникнення проблем.

    Š Після прийняття рішення – дійте.

    Š Оцініть це рішення. Наскільки воно було вдалим. Що можна на-ступного разу зробити по-іншому? Чого Ви навчилися?

    Š Моделюйте навички вирішення проблем своєї дитини. Обговоріть

шляхи співпраці та активної роботи з партнерами для пошуку взаємови-гідних рішень.

 

Формуйте комунікаційні навички

Покращення комунікаційних навичок дитини підвищує її шанси стати впевненою, незалежною та успішною дорослою людиною. Ефективні комунікаційні навички дозволяють дітям висловлювати свої потреби та побажання, розвивати соціальні стосунки.

    Š Заохочуйте свою дитину висловлювати власні ідеї, почуття, думки

та погляди, а самі активно слухайте. У сім’ї обговорюйте події під час спо-живання їжі, поїздок на машині, прогулянок або перед сном.

    Š Слухайте свою дитину. Вставляйте кілька слів, щоб підбадьорити,

заохотити до спілкування. Коли навички активного слухання моделюють-ся вдома, дитина, швидше за все, буде повторювати їх під час свого спіл-кування з іншими.

    Š Заохочуйте свою дитину ставити запитання.

    Š Давайте  своїй  дитині  можливість  спілкуватися  з різноманітними

людьми: сусідами, членами родини, меншими дітьми чи професіоналами.

    Š Для  тренування  комунікацій  в різноманітних  ситуаціях  вико-ристовуйте рольові ігри.

 

Стимулюйте дружні стосунки

Дітям  з особливими  потребами  можуть  знадобитися  підтримка  та заохочення  до  встановлення  дружніх  стосунків.  Взаємодіючи  з іншими людьми, діти вчаться вирішувати свої власні конфлікти, розуміти суспіль-ні рамки, здобувати повагу інших та розвивати чуттєвість до унікальних потреб оточуючих.

А для цього:

    Š Обговорюйте  елементи  дружби –  повагу,  довіру,  задоволення,

прийняття.

    Š Заохочуйте дітей запрошувати їхніх друзів до себе додому.

    Š Запросіть друга Вашої дитини на якусь сімейну подію.

    Š Запропонуйте групи, команди чи організації, до яких може приєднатися Ваша дитина – часто дружба виникає в організаціях, де в дітей є спільні інтереси.

    Š Заохочуйте  дитину  ставити  питання  та  демонструвати  інтерес

щодо оточуючих.